НУК відзначає 150 років від дня народження засновника технічної освіти в Миколаєві

26 травня 1871 року народився Іван Степанович Некрасов, який з 1906 по 1920 рік був директором Середнього механіко-технічного училища, через чотири роки після його відкриття. Училище було попередником Миколаївського політехнічного технікуму, який в майбутньому став прообразом МКІ, нині – Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова. Саме професор Некрасов, будучи директором училища в 1913 році створив теплотехнічну лабораторію, яка у подальшому стала основою для однієї із перших кафедр МКІ – кафедри Двигунів внутрішнього згоряння.

З нагоди ювілейної дати, восени 2020 року, в НУК імені адмірала Макарова була проведена Міжнародна науково-технічна конференція, присвячена 150-річчю від дня народження Некрасова. Викладачі кафедри Двигунів внутрішнього згоряння, установок і технічної експлуатації Василь Наливайко і Олексій Гогоренко опублікували документально-художнє видання, в якому виклали життєвий шлях і роль Некрасова в розвитку МКІ і кафедри ДВЗ. Наукова бібліотека НУК створила експозицію видань, присвячених професору Некрасову. Університет вшановує пам'ять і вже більше десяти років студенти та співробітники кафедри ДВЗ доглядають за могилою першого завідувача кафедри, професора Івана Некрасова, який покоїться на Миколаївському некрополі.

Уродженець Курської губернії, син муляра, Іван Степанович отримав освіту в Харківському технологічному інституті. В 1905 році переїздить до Миколаєва і працевлаштовується до Середнього механіко-технічного училища, яке через один рік очолює. Будучи директором займався і суспільною працею: був гласним міської Думи, очолював комісію з прокладання лінії електропередачи для трамваїв. Окрім того, Некрасов займався розширенням міської електропідстанції і переобладнанням міського освітлення, був членом Миколаївського відділення Російського технічного товариства. У 1916 році Некрасов отримав чин діючого Статського радника, що тоді прирівнювалося до чину генерал-майора. Так син селянина став спадковим дворянином.

Дореволюційне «темне» минуле Некрасова не давало спокою радянському керівництву народної освіти 20-х років. Після звільнення з посади директора училища в 1920 р., Некрасов змінив не одне місце роботи: заводи «Наваль», ім. А. Марті, «Крестінтерн»… Тому наступний період активної участі Некрасова в становленні технічної освіти в Миколаєві починається з 30-х років. В 1931 році він остаточно повертається в МКІ, де і створює кафедру головних суднових механізмів, яка забезпечувала викладання всіх спеціальних дисциплін машинобудівного і теплотехнічного профілів. Навчально базою кафедри стала та сама теплотехнічна лабораторія, створена ним же в 1913 року.

В 1935 році Івану Степановичу, першому в інституті, була присуджена наукова ступінь кандидата технічних наук без захисту дисертації. Слухачами лекцій професора Некрасова в свій час були: міністр суднобудівної промисловості І.І. Носенко, ректори МКІ Ю.Ф. Чубов і В.М. Бузник, директори наших суднобудівних заводів В.Н. Андріанов і А.Б. Ганькевич та ін. До цих пір ходять спогади про те, що велика ерудиція дозволяла професору Некрасову за необхідності замінювати на заняттях зі студентами будь-якого викладача.

Під час війни Некрасов за станом здоров'я не зміг своєчасно евакуюватися з інститутом і залишився в Миколаєві. Як колишнього гласного міської Ради його примусили до роботи в міській управі. За постійний саботаж у роботі німці позбавили професора продовольчих карточок, тому в рідний інститут, коли той повернувся з евакуації, він з'явився хворим, знеможеним і голодним. Все це підірвало здоров'я Івана Степановича і 17 березня 1945 року він пішов з життя.

До теперішнього часу збереглися і використовуються в навчальному процесі приміщення лабораторій і прибудови до основного корпусу Машинобудівного навчально-наукового інституту НУК на вулиці Кузнецька, 5, які були зведені під керівництвом Некрасова. Дуже неординарною особистістю був Некрасов: мав дві вищі освіти; досконало володів двома іноземними мовами – французькою та німецькою; тричі був директором: Ремісничого училища, Середнього Механіко-технічного училища та Вечірнього робочого технікуму; двічі обирався до органів державного управління; отримав чин дійсного Статського радника. Стояв біля витоків становлення всіх кафедр машинобудівного і теплотехнічного напрямків кораблебудівного інституту і був засновником однієї з першої кафедри - Двигуни внутрішнього згоряння.

Поки ми пам'ятаємо про долі окремих людей, поки розповідаємо про них, – ми зберігаємо пам'ять про давню історію Університету.